Статьи


07/06/2017
Ще в 20 столітті американські вчені переконували світ, що лише зустрівшись із омріяною професією до того, як її обрати, людина може зробити в майбутньому свідомий і правильний вибір фаху. Важко сперечатись чи погодитись, бо скільки із нас так чинили?.. Зате пригадати історії, коли батьки обирали (рідше радили)) нам майбутню спеціальність, навчальний заклад, словом — ЖИТТЯ, можуть багато. Та й це не найгірший варіант. А ще чимало скажуть, що вибір їхньої професії — це випадковість чи дивний збіг обставин.

Що ж робити тим, у кого немає порадників і власного уявлення про те, скільки існує професій, яка їх роль, складність та цікавість? Якщо ви коли-небудь були свідком ситуації, коли юнак чи дівчина виконує роботу машинально, без особливої любові та зацікавлення — це і є та найгірша прірва у професійному житті людини..От і виходить, що можливо талановитий художник із тягарем продає молочні продукти, або геніальний перукар, позіхаючи, шиє робочі костюми.. Хоча, все могло б бути інакше, якби хтось вчасно підказав правильний шлях.

Ось цим підліткам із 
Милятинського інтернату 
“Добре серце” виповнилось 
14-16 років і час їм обирати 
майбутню професію. 
Наразі діти беруть участь у профорієнтаційному експерименті

Як визначитись із професію, якщо сам спроможний перелічити їх на пальцях рук?.. Ця тривожна істина стала очевидною для членів Товариства допомоги “Свербивус”, які вже втретє проводять профорієнтаційну акцію для вихованців будинку “Добре серце” з села Новий Милятин. Координатор акції “Здійсни дитячу мрію” Олег Бакулін показав анкети, заповнені руками дітей. Серед омріяних професій, вже кілька років поспіль називають кухаря, перукаря, футболіста. Звісно, що бажання дітей спробувати себе у цих професіях активісти не пригнічують. Але розповідають і про інші, даючи змогу вихованцям інтернату обрати професію життя та фах, який можна спробувати на один день. Як з’ясувалось, такі спеціальності, як маклер, супервайзер, бренд-менеджер — для мешканців дитячого будинку це незрозумілий набір букв..


14-річний Мар’ян приїхав до Львова, щоб випробувати фах бармена та офіціанта. Що входитиме у їх обовязки, яка тривалість робочого дня — юнак і гадки не мав. По дорозі у кафе він пригадав, як минулого року із допомогою ГО “Свербивус” вчився шити взуття. Професія сподобалась, але чи хотів би цим займатись все життя — ще міркує. Ми йдемо у заклад “Американо”. 
- ти знаєш, що означає ця назва? (запитую) 
- ні. Там щось американське) (відповідає).



Кілька годин і Мар’ян вже вміє робити молочний коктейль, знає, як працює кавовий апарат, як вибити чек. Та увагу хлопця постійно відволікає книжка із назвами та складом напоїв. (коктейльна карта). 
-Невже це все можна запам’ятати??? (дивується) 
-Ні, зовсім не обовязково. Ти можеш мати це перед собою і зазирнути, щоб не помилитися. (бармен).



Ще година і Мар’ян вже вчиться обслуговувати відвідувачів із справжнім офіціантом. Те, що працівники кавярні майже 12 годин на ногах і в русі — його не лякає, адже тут все таке смачне та цікаве!



А подруга Мар’яна — Андріана практикувалась у пекарні. Дівчинка пошкодувала, що не вчила добре англійської мови.. Знала, що треба вміти пекти, мити посуд, а що доведеться обслуговувати іноземця — от про це не подумала ))..




.jpg
16-річний Петро був переконаний, 
що йому красномовність не знадобиться. Бо обрав професію 
мрії — масажиста, де треба знати мову рук. Інструктор фітнес-центру “Ківі” 
показала основні техніки, розповіла про види масажу. Та коли дійшла черга 
Петра застосувати знання — руки наче затерпли (зізнався згодом). А згодом 
хлопець зробив висновки, що це професія для скромних, саме таких як він. І 
наступного разу він знову хоче спробувати себе у цьому напрямку.

Красиві зачіски, стрижки, доглянуте волосся — мрія кожної дівчини, тому аж дві вихованки дитячого будинку вирушили вчитися творити красу. Студія краси “Ідеал” та салон “Барбер-шоп” подарували перше перетворення.


Десяток дітей випробували себе. Хтось захопився і зрозумів, що це вибір - раз і назавжди. А хтось став ближчим до справжнього призначення у житті. Цілий день емоцій та неймовірних перевтілень. Як годиться, після робочих зусиль — обідня перерва у ресторані “Шипшинок” в гостях у компанії “Шипшина”.

01.jpg

Втомлені та задоволені вони повертаються до рідного Милятинського інтернату. Це ще одна спроба знайти своє призначення у житті. Щоразу більше волонтерів, власників закладів долучаються до участі у ній, пропонують допомогу та надають майданчики для практики. І саме завдяки високій свідомості та соціальній відповідальності учасників проекту - дитячі мрії переростають у дорослі професії. Хто зна, може колись, йдучи на масаж, у салон краси чи у ресторан на вечерю — ми подякуємо за гарне обслуговування працівнику, який саме так розпочав свій шлях до професії. 

Автор: Світлана Ваврищук.


Возврат к списку