Статьи


13/03/2017

У 2010 році, одні з найбагатших чоловіків планети, Уоррен Баффет і Білл Гейтс принесли Клятву дарування (Giving Pledge) — обіцянку віддати не менше 50% капіталу на благодійність. Їх одразу почали  наслідувати багато інших мільярдерів, такі як Джордж Лукас, Марк Цукерберг, Девід Рокфеллер, Річард Бренсон. Таким чином до літа 2014 року клятву дарування принесли 107 мільярдерів і мільйонерів. Згодом, люди з зовсім різними статками, навіть найбідніші верстви населення, у розвинутих країнах вважали справою честі приєднатися до місії благодійництва. Чи дійшла «благородна лихоманка» до українців? І хто вони - ті, хто не втомлюється віддавати, нічого не просячи навзаєм?

Якщо у світі благодійність - модна хвиля, то в Україні -  війна внесла  свої корективи у людські душі. Вітчизняний волонтерський рух, який виріс на боротьбі за право вижити і протистояти злу,  отримав особливо  велике визнання і довіру. Прості українці, які стали свідками розростання руїни,  продемонстрували готовність самопожертвування.  Звісно, не усі... Досі серед нас є ті, чию свідомість руїна вже інфікувала.. Але рух, який  відчайдушно витягує з безодні інших, вже не зупинити. І коли спілкуєшся з його артеріями, здається, що для цих людей немає чужих дітей, чужих бід, чужих злиднів. Справа зовсім не у великих гаманцях, з яких можна виділити лепту для інших, рятуючи від проблем. Річ у великому серці та соціальній відповідальності. Володимир Сайкевич – голова громадської організації «Свербивус», вважає, що зараз на дорослих українцях лежить велика життєва місія: зробити ЛЮДЬМИ маленьких українців. Бо від цього залежить усе:  що буде далі  з нами, як житимуть вони і як житиме Україна в наступних поколіннях.


 Володимир Сайкевич
 «Щоб доросла людина мала бажання та звичку допомогти, це слід  плекати в дитині змалку. Усвідомлюючи це, наша громадська  організація  зацікавилась життям дітей. Ми взяли під опіку кілька  дитячих будинків, інтернатів і настільки розчинилися у душах цієї  малечі, що навіть не уявляємо, як могло бути інакше. Втім дружби  одразу не вийшло. Спочатку була недовіра, замкнутість - нас  остерігалися. І не дивно, адже цих дітей вже встигло побити  несправедливе життя. Ми побачили, як вони роками живуть у штучно  створених умовах.  А залишаючи їх згодом,  розуміють, що реальне  життя повернуте до них спиною»..


Яким був перший крок, що заявив про товариство допомоги «Свербивус»?

«Два роки тому зібрались кілька однодумців, які захотіли присвятити своє життя конкретній допомозі українцям, здійснюючи тематичні проекти. Поле для благодійництва було безмежним, -всі ми розуміємо  який складний час переживає Україна.. Залишалось вивчити – кому більше необхідна наша підтримка.  Від початку заснування ГО «Свербивус»  головним генератором ідей  - є засновник компанії «Шипшина» Олександр Кільдіяров. Кожна його ідея спрямована на те, щоб змінити життя навколо. Нині у товаристві більше сотні активістів, волонтерів і ми раді, що людей об’єднує бажання бути корисними.

Пане Володимире, багато людей недооцінюють власну участь у благодійництві, мовляв, що мій мізер може змінити? Кому це допоможе? Навіть соромно таке комусь пропонувати... А статків я не маю, то може нехай багаті і допомагають, або якісь громадські організації, волонтерські об’єднання..

«Насправді, не обов’язково бути підв’язаним під якийсь конкретний рух, щоб робити добрі справи. Достатньо вірити у добро і хотіти його робити, відкинувши особисту користь. У нас був гарний проект «Подаруй книгу дитині з інтернату». Заклик поділитися книгою почули багато львів'ян. Для когось – це всього лише книга. А для когось – це  шанс дізнатися про світ, чи не єдина можливість саморозвитку. Із приємністю згадуємо акцію «Я допомагаю святому Миколаю». ГО «Свербивус» збирала дитячі побажання у Львові, Вінниці, Рівному, Одесі, Києві, Івано-Франківську. Ви не уявляєте, які банальні і прості речі для багатьох малюків є нездійсненою мрією..І спільними зусиллями із  партнерами, і навіть чужими людьми, ми допомогли цим мріям здійснитися. Я вже не кажу про елементарні, життєво необхідні речі, як от кухонний посуд для випускників інтернатів. Вони виходять за поріг закладу і все: життя починається «з нуля». Без власної сумки і без  виделки та сковорідки..  Ми не маємо права залишатися осторонь цих  проблем. Бо якщо ми не допоможемо їм стати людьми, тоді через кілька років вони не розумітимуть потреби допомогти іншим, серед яких можливо буде хтось із нас»...


Володимир Сайкевич: «Благодійність – це не обов'язково гроші. Юрист може надавати безкоштовні консультації, вчитель займатись репетиторством. Це культура мислення, яка закладається з вихованням кожного українця».


Є такий вислів китайських мудреців :«Якщо хочеш нагодувати голодного, не дай йому рибу, а дай вудочку, щоб він навчився її ловити». Ви з ним згідні? Яка благодійність нині ефективніша?

Саме так. Фінансова допомога, звісно, важлива. Але насправді, навіть без грошей можна дати набагато більше. Наші волонтери навчають, розважають, допомагають адаптуватись, вийти з кризових ситуацій. «Свербивус» вже кілька років поспіль організовує дітям відпочинок у Карпатах. Ви просто не уявляєте, що для них – канікули за межами стін, з яких вони роками не виходять.. Також ми забезпечуємо реабілітацію та відпочинок бійцям АТО. Майже півсотні хлопців за останній рік змогли пережити той важкий період серед карпатських гір, мальовничої природи і гармонії. Ми створили всі умови для цього.  Якщо людина не має коштів, але має корисні навики, талант і готова ними поділитися – це вже благодійність. І вона комусь дуже потрібна. Кошти роблять свою справу. Звісно, без матеріальної лепти ми б не відремонтували приміщення сиротинця «Добре серце». Ми б не закупили спортивної форми для вихованців дитячої школи-інтернату №2. От, якраз на часі, зараз, Великодня подія і ми закликаємо усіх долучитися до акції « Наповни Великодній кошик для дітей-сиріт». Ці діти дуже б хотіли відчути свято по-справжньому. Коли ти бачиш, як інші родини плекають традицію, виносять паски та ковбаску, відчуття меншовартості починає пригнічувати.. Але ж ми можемо цього не допустити?!

(примітка: Придбайте продукти та принесіть їх за адресами:- м.Львів, вул. Городоцька, 357 (приміщення магазину "ШипШина"), або вул. С.Бандери, 5А (громадське об'єднання "Свербивус"). 

Що ж, будемо вірити, що вже у близькому майбутньому українська благочинність стрімко перейде зі стихійної площини до масових проявів. Що ми, українці, довірою яких роками зловживали, таки доростемо своєю свідомістю до розвинутих країн, де норма кожної порядної людини є віддавати до 10% доходів на добрі справи та не шкодувати часу заради інших. Навігатор цих змін вітчизняні благодійники вже знайшли: «щоб повірити у добро – його треба робити». 



Возврат к списку